Шановні мешканці Тавричанської громади!
26 квітня цьогоріч минає 40 років від дня Чорнобильської трагедії. Ми схиляємо голови в пам’ять про події 1986 року, які залишили глибокий слід у долі нашої держави, у серцях мільйонів українців.
Смертоносна радіація вивільнилась з оков і почала свої нищівні жнива, отруювала ліси і ріки, а родючі землі ставали мертвими на роки.
Тисячі скалічених доль… Трагедія переселення сіл і містечок… Смерть близьких… Все це – результат найбільшої техногенної катастрофи.
Чорнобиль став жорстоким уроком для людства, а наші співвітчизники – прикладом мужності та самопожертви.
Серед ліквідаторів наслідків аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС було чимало й мешканців нашої громади. Це була боротьба людей з вогнем в ядерному пеклі. Вони рятували не лише атомну станцію, Прип’ять, Чорнобиль, вони рятували Україну та весь світ. Промені смерті не змогли знищити дух героїзму і самовідданості тих, які у далекому 1986 році боролися з ядерною стихією.
І знову історія повторюється. Після повномасштабного вторгнення в Україну російські окупанти захопили Чорнобильську та Запорізьку АЕС. Проте завдяки стійкості та відданості працівників станції та нацгвардійців найстрашнішого вдалося уникнути. Над іншими атомними електростанціями пролітають ворожі ракети. Україна у черговий раз рятує світ. Співробітники атомних станцій продовжують робити усе можливе, аби запобігти ядерному вибуху. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
Ми вклоняємося тим, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий обов'язок перед рідною землею і рідним народом – зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України та інших держав.
Ми разом згадуємо і сумуємо за героями, які віддали власні життя заради наших. Вічна і світла їм пам'ять…
Безмежна шана і доземний уклін ліквідаторам, які живуть поряд з нами.
Тетяна ЮЩЕНКО
