ДЗВОНИ ЧОРНОБИЛЯ
26 квітня 1986 року…
Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.
Героям Чорнобиля
Квітневою ніччю буяли сади.
Народ тихо спав, не чекавши біди.
Лиш служба пожежна ніколи не спить,
На варті безпеки людської стоїть.
В ту ніч Бог, диявол, чи фактор людський.
Зробили помилку, розбухали біль.
І полум’я синє, здіймаючи пил,
Серпанком небесним здійснилось над ним.
Четвертим реактором, хто знав тоді,
Що той «мирний атом» наробить біди.
І не уявити, в масштабах яких
Могла та біда нас поглинути всіх,
Якби не той подвиг, де долі свої
Пожежні Чорнобиля нам віддали.
Коли тисячі різноманітних людей
Себе не жаліли заради дітей
Над блокам згоріли, над «Прірвою вогню»
Звели саркофаг, поховали біду.
Так встанемо ж люди, вклонімося ми
Героям і жертвам тієї «війни».
